Read Time:0 Second
“Чи чули ви спів пташок у весняну пору? Чи чули, як шелестить листячко на деревах? Чи вслухалися ви у звучання рідної мови? ЇЇ м’якість і милозвучність просто зачаровує! Уявіть: безмежне поле, вкрите квітами, сонце й легенький теплий вітерець. І пісня… Пісня рідною мовою. Навіть у холодну зиму думка про це зігріває. Чому я вважаю, що українська мова є милозвучна? Вона подібна до щебетання маленьких пташенят, безмежна, як подих вітру. Вона різна: лагідна, мила й…горда.
Ось чому я люблю її” .
Це есе маленької українки, тоді ще учениці 5 кл, , написане в 2019 році. Його авторка Каміла Іванова, наша колишня учениця, яка сьогодні за кордоном. І нині її думки продовжили ліцеїсти та ліцеїстки 5-а класу на урочистостях з нагоди Міжнародного дня рідної мови.
Кожен, хто поважає себе, має знати рідну мову! Для нас це – українська! Мова, за яку нині стоять пліч-о-пліч кращі з кращих синів і дочок, за яку віддають життя. Тому ми також тримаємо свій освітній фронт, вчимо рідну мову та історію: тільки так можемо правдиво виявляти свою любов та шану до України.
0
0
Happy
0 %
Sad
0 %
Excited
0 %
Sleppy
0 %
Angry
0 %
Surprise
0 %
